ДАВЛЕНИЕ, АРТЕРИАЛЬНОЕ () артеріальний тиск; (нім. Blutdrack; анг. blood pressure [блад преше]).

ДАВЛЕНИЕ, ЖЕВАТЕЛЬНОЕ (лат. pressio masticatoria) жувальний тиск. Частина жувальної сили, що може бути реалізована тільки на одній ділянці зубо-щелепної [зубощелепової] системи.

ДВИЖЕНИЕ, СВОБОДНОЕ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. motus mandibulae liber} motio mandibulae libera) вільний рух нижньої щелепи. Переміщення нижньої щелепи щодо верхньої.

ДЕВИТАЛИЗАЦИЯ ПУЛЬПЫ (лат. devitalisatio pulpae) девіталізація пульпи [м'якуша зуба, зубного м'якуша]. Некротизування зубної пульпи хімічними речовинами (миш'яком, параформальдегідом та ін.).

ДЕГЕНЕРАЦИЯ ПУЛЬПЫ (лат. degeneratio pulpae) дегенерація [переродження, виродження] пульпи [м'якуша зуба, зубного м'якуша, зубом'якуша]. Патологічні дистрофічні зміни тканин пульпи в бік нижчих чи функціонально менш активних форм, процес зворотнього розвитку.

ДЕКАЛЬЦИФИКАЦИЯ ЗУБА (лат. decalcificatio dentis) декальцифікація зуба. 1) Процес видалення солей вапна із зубів для наступного гістологічного вивчення; 2) Втрата кальцію в процесі утворення тканин зуба і при деяких захворюваннях.

ДЕМИНЕРАЛИЗАЦИЯ (лат. demineralisatio, -onis, /) демінералізація. Зменшення вмісту мінеральних складових частин (особливо солей кальцію) у всьому організмі чи в кістковій тканині.

ДЕНТАЛЬГИЯ (лат. denthalgia, -ae, /; dolor dentalis; dolor dentis) дентальґія. Зубний біль, біль зубів. Прояв порушень правильного перебігу фізіологічних процесів; (рос. зубная боль).

ДЕНТИН (лат. dentinum, -і, п) дентин. Тверда тканина зуба, що складається з основної речовини, просоченої солями вапна і пронизаної дентинними канальця-ми і колагеновими волокнами; (рос. зубное вещество).

ДЕНТИН, ВТОРИЧНЫЙ (лат. dentinum secundarium) вторинний дентин. Денщик, що утворюється в сформованому зубі, після його прорізування й відрізняється від первинного неправильним розташуванням дентинних канальців і колагенових волокон, а також порушенням характеру звапнення; /див. ток ИРРЕГУЛЯРНЫЙ ДЕНТИН/

ДЕНТИН, ИНТЕРГЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. dentinum interglobular) інтерглобулярний [міжглобулярний] дентин. Основна речовина, розташована між дентинними кулями.

ДЕНТИН, ИРРЕГУЛЯРНЫЙ (лат. dentinum irregulare) іррегулярний дентин. Дентин, що утворюється в сформованому зубі, після його прорізування й відрізняється від первинного неправильним розташуванням дентинних канальців і колагенових волокон, а також порушенням характеру звапнення; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ ДЕНТИН/

ДЕНТИН, ОКОЛОПУЛЬПАРНЫЙ (лат. dentinum juxtapulpare) навколопульпар-ний дентин. Дентин, що примикає до пульпи [м'якуша] зуба і характеризується тангенціальним розташуванням колагенових волокон.

ДЕНТИН, ПЕРВИЧНЫЙ (лат. dentinum primarium) первинний дентин. Дентин, що виникає в процесі розвитку зуба.

ДЕНТИН, ПРОЗРАЧНЫЙ (лат. dentinum translucidum) прозорий дентин. Дентин, у якому солі кальцію не тільки просочують основну речовину, але і заповнюють дентинні канальці, внаслідок чого показники їхнього переломлення вирівнюються.

ДЕНТИН, СКЛЕРОЗИРОВАННЫЙ (лат. dentinum scleroticum) склерозований [ущільнений] дентин. Дентин, у якому солі кальцію не тільки просочують основну речовину, але і заповнюють дентинні канальці; відрізняється від первинного дентину неправильним розташуванням дентинних канальців, колагенових волокон.

ДЕНТИННОЕ ВОЛОКНО (лат. fibra dentini; processus odontoblasti dentini [LNH]; fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомотолога сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/) дентинне волокна. Розташований в дентинному канальці відросток клітини, що утворює дентин; Ідив. тж ДЕНТИННЫЙ ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА, ВОЛОКНО. TQMCA/

ДЕНТИННЫЕ КАНАЛЬЦЫ (лат. tubulus dentini) дентинні [дентинові] канальці. Тонкі канальці, що пронизують речовину дентину в радіальному напрямку від пульпи зуба до емалі чи цементу: у порожнині дентинних канальців знаходяться дентинні відростки одонтобластів.

ДЕНТИННЫЙ ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА (лат. processus odontoblasti dentini [LNH]; fibra dentini; fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомотолоґа сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/) дентинний відросток одон-тобласта. Розташований в дентинному канальці відросток клітини, що утворює дентин; /див. тж ДЕНТИННОЕ ВОЛОКНО, ВОЛОКНО TОMCА/

ДЕНТИНООБРАЗУЮЩАЯ КЛЕТКА (лат. cellula odontoblastica; odontoblastus, -і, т) дентинстворююча [дентинстворювальна] клітина; /див. тж ОДОНТОБЛАСТ/

ДЕНТИФИКАЦИЯ (лат. dentificatio, -onis, f) дентифікація. Утворення зубів.

ДЕНТИЦИЯ (лат. dentitio, -onis,/) дентиція. Прорізування зубів.

ДЕНТУРА (лат. dentura, -ae, J) дентура. Усі зуби верхньої і нижньої щелепи; у нормі в людини 32 зуба.

ДЕРМАТОСТОМАТИТ (лат. dermatostomatitis, -itidis, f) дерматостоматит. 1) загальна назва проявів шкірних хвороб у порожнині рота; 2) поєднане запалення слизової оболонки порожнини рота і шкіри.

ДЁСЕН, БОЛЬ (лат. ulalgia, -ae,f) біль ясен. Суб'єктивно тяжке відчуття в ділянці ясен унаслідок подразнення больових рецепторів.

ДЁСЕН, ВОСПАЛЕНИЕ (лат. gingivitis, -tidis, f; ulitis, -tidis, f) запалення ясен. Захисно-пристосувальна реакція організму на дію патогенного подразника, що проявляється розвитком на місці ушкодження змін кровообігу і підвищення судинної проникності в сполученні з дистрофією тканин і проліферацією клітин.

ДЁСЕН, ИЗЪЯЗВЛЕНИЕ (лат. ulocace, -es, f; ulceratio gingivae) виразкування ясен. Вкривання виразками ясен, утворення виразок на яснах.

ДЁСЕН, КРОВОТЕЧЕНИЕ (лат. ulorrhagia, -ae.J) кровотеча ясен. Кровотеча внаслідок порушення цілості кровоносних судин ясен.

ДЁСЕННЫЙ (лат. gingivalis, -e) ясенний.

ДЕСКВАМАТИВНЫЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis desquamative) десквамативний гінгівіт. Запалення ясен, що характеризується посиленим відторгненням епітелію; різновид неакантолітичної пухирчатки порожнини рота.

ДЕСКВАМАТИВНЫЙ ГЛОССИТ (лат. glossitis desquamative; lingua geographica) десквамативний глосит. Запалення язика, що характеризується чергуванням вогнищ десквамації епітелію з вогнищами його набрякання і помутніння; /див. тж «ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ» ЯЗЫК/.

ДЕСНА (лат. gingiva, -ae, f) ясно. Слизова оболонка, що покриває альвеолярні відростки верхньої й альвеолярна частина нижньої щелепи в ділянці зубних осередків. Ясно позбавлене підслизового шару і зрощене з окістям.

ДЕСНА, ПРИКРЕПЛЕННАЯ (лат. gingiva adhaerens) прикріплене ясно. Слизова оболонка, що покриває альвеолярні відростки верхньої й альвеолярна частина нижньої щелепи в ділянці зубних осередків; ясна позбавлені підслизового шару і зрощені з окістям.

ДЕСНА, СВОБОДНАЯ (лат. gingiva libera) вільне ясно. Край частини ясна, що прилягає до шийок зубів.

ДЕСНЕВО.Й (лат. gingivalis, -e) ясновий.

ДЕСНЕВОЙ [ДЁСЕННЫЙ] КАРМАН (лат. bursa gingivalis) ясновнй [ясенний] жолоб [кишеня]. Щілиноподібний простір між: пришийковою поверхнею коронки зуба і ясновим [ясенним] краєм.

ДЕСНЕВОЙ АБСЦЕСС (лат. abscessus gingivalis; abscessus gingivae) ясновий абсцес [гнійник, нарив]. Скупчення гною в ділянці ясен унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

ДЕСНЫ, АБСЦЕСС (лат. abscessus gingivae; abscessus gingivalis) абсцес [гнійник, нарив] ясна. Скупчення гною в ділянці ясен унаслідок запалення, викликаного гноєтворними бактеріями.

ДЕСТРУКЦИЯ (лат. destructio, -onis.f) руйнування, деструкція; (рос. разрушение).

ДЕФЕКТ, КЛИНОВИДНЫЙ (лат. defectus cuneiformis) клиновидний [клиноподібний] дефект. Дефект, що характеризується убутком тканини біля шийки на вестибулярній поверхні зуба.

ДИАСТЕМА (лат. diastema, -atis, n) діастема. Відстань між двома зубами, що перевищує нормальне.
Диастему еще называют щербинка между зубами. Это косметический дефект, исправлять который легче в детстве, чем во взрослом возрасте.

ДИСТОПИРОВАННЫЙ 0 уненаміснений, дистопований. Розміщений не на своєму місці.

ДИСТОПИЧЕСКИЙ (лат. dystopicus, -а, -ит) ненамісний, дистопічний. Розміщений не на своєму місці.

ДИСТОПИЯ (лат. dystopia, -ae, /) ненамістя, дистопія. Розміщення не на своєму місці; неправильне розташування; (анґ. malposition).

ДРОЖЖЕПОДОБНЫЕ ГРИБЫ (лат. Candida) дріжджеподібні гриби.

ДУРНОЙ ЗАПАХ ИЗО РТА (лат. fetor [foetor] ex ore; ozostomia, -ae.f, halitosis, -is, J) поганий запах з рота. Неприємне специфічне відчуття з рота; /див. тж ЗЛОВОНИЕ ИЗО РТА/.